Цей зигзаг моєї долі

Звивсь спіраллю не на жарт.

Норільчанка  –  по неволі:

Втрата...біль... як леза голі, –

Віщий випад давніх карт.

 

                           19. 09. 98.

 

 

 

 

 

Із небесної обори,

Дню полярному навстріч,

Опустилася на тундру

Голуба норільська ніч.

 

Вже не темна, й ще не біла,

Просто – синьо-голуба.

Квітне квітень білим снігом.

Де ще є такі дива?

 

Хуртовини, заметілі...

Не струмки обіч доріг.

Травень в валянках ступає

На сліпучо-білий сніг.

 

                          10. 05. 99.

 

                                       М. ПІШТА.

                            м.м. Норільськ – Талнах.

                                         Заполяр’я.