НЕ  ПОВЕРНУВСЬ

 

Війна... Давно затихли грізні залпи.

Ти, тату, не прийшов з важких доріг.

Не дочекались дочки, рідна хата, –

Була надія: станеш на поріг.

 

Не заясніли щастям очі мами,

І мною ти – небачений ні раз.

Поштову бережу з війни листівку

Твою, та ще – мисливський патронташ.

 

Ти, до війни, мисливцем був завзятим,

(Як автоматна черга – серця стук):

На ньому і понині відчуваю

Тепло твоїх міцних і сильних рук.

 

У серці – вічна і глибока рана...

Твоє єдине фото – на стіні.

Коли на нього пильно придивлюся –

Ти, ніби, посміхаєшся мені.

 

Під сонцем миру, небом волошковим

Ти спиш давно... Біль – роки не зітруть.

...Внуча від сонця мружиться й сміється,

У чистім небі літаки гудуть.

 

Життя... Життів ціною завойоване!

Спить вічним сном в Карпатах батько наш.

...Сплела вінок із колосків пшениці

Й поклала на мисливський патронташ.

 

                                           18. 09. 76.

 

                                               М. ПІШТА.

                                              с. Берестівка,

                                              дільн. лікарня.