Не для війни
росли
сини
Ота війна, хоч і далека, але лишає мене сну. Маю дорослого сина, і всією душею розділяю біль далеких матерів.
Тиха ніч. У небі – чисті зорі,
Але
я не сплю в нічній імлі:
Ллється
кров людська. О! Біль і горе,
Гинуть
діти матінки-Землi!
Та
ж хіба спокійно можна спати,
Як
палає десь вогонь війни?
Хоч
Ірак, Америка далеко,
Але
ж гинуть наші там сини.
Нашої
планети – значить наші.
Схаменись,
Саддаме: ллється кров!
Не
нажившись і не долюбивши,
В
землю ляжуть юність і любов.
Ні,
не треба диму. Ясне сонце
Світить
хай усім навіки-вік.
Зникнуть
хай, не з'являться ніколи
Кола
нафти на обличчях рік.
Хай
не ллються материнські сльози...
Не
хрести синів ракет вогнем!
...Боже,
дай, щоби воєнні грози
Якнайшвидше
стали мирним днем!
Ніч
зимова. В небі сяють зорі.
Та
не спиться в зоряній імлі:
Ллється
кров. О, материнське горе,
Гинуть
діти нашої Землі!
18. 01 - 5. 02. 91.
