Безсмертя символ у боях полеглих

Під сонцем миру в небо гордо звiвсь –

Завжди величний, мовчазний, суворий

Гранітний обеліск.

Над ним цвітуть небес прозорі шати,

Граніт цілують сонця промінці.

Вже в котрий раз сюди приходить мати

З хустинкою в руці.

Круг обеліска – квіти, квіти, квіти.

На обеліску – синове ім'я.

«Синочку, синку мій русявий», – мати

В зажурі промовля.

Вже стільки літ... І виплакатись час би,

Та у очах – сльози гіркої зблиск.

Під сонцем миру гордо   звівся в небо

Суворий обеліск.

      9. 04. 80.