Ти нічого знать не знаєш
Про любов мою,
Як сумую, як чекаю,
І ночей не сплю.
Прав не маю руйнувати
Долю я твою.
“Хоч у сни приходь до мене” –
Я тебе молю.
Бо тебе на світі більше
Від життя люблю!
Що знайшла в тобі – не знаю,
Може й кращі є,
Та нікого знать не хоче
Серденько моє:
Тільки ти живеш у ньому.
Знай: я не таю –
Радість, горе із тобою
В мріях я ділю.
Бо тебе на світі більше
Від життя люблю!
Лиш війне про тебе згадка –
Вся в вогні горю.
Вже давно я зрозуміла:
Назавжди люблю!
Може й знати ти не хочеш
Про любов мою.
А як прийдеш – вдень і ніччю
Двері відчиню.
Бо тебе на світі більше
Від життя люблю!
1976 р.
Стоїть калина при дорозі,
Стоїть у білому вбранні.
Сумує, мила, що єдина
Росте. Лиш пташка на весні
Співає їй дзвінкі пісні.
...Верба і ясен, все життя,
Ростуть у парі... Бач: щасливі!
– А чому ж ти, калино мила,
Весь вік ростеш в самотині,
Гілки до шляху нахилила?
– Коли весною при дорозі
Зриває цвіт мій хто захоче –
Ніхто не бачить моїх сліз,
Не зна,
як тяжко жить мені...
...Зітхаю тяжко опівночі:
Прийшлось бо
жить
в самотині.
28. 05. 66.
* *
*
За зеленим гаєм сонечко сідає,
Вечір наступає весняний.
Хлопці йдуть до клубу,
А тебе – немає:
– Де ж ти забарився, любий мій?
Зозуля – в садочку, соловейко – в
гаї,
І зірчате
небо голубе...
Хоч не обійматися,
І не цілуватися,
Просто: хоч побачити б тебе.
19. 05. 71.
М. ПІШТА.
с. Семенівка.
