Палюче сонце котиться на захід,

Стомившись від напруженого дня.

Ідуть жнива... В ясну серпневу днину

Від спеки дише втомлено земля.

 

Достигло море золото-пшениці,

Пливуть по ньому чудо-кораблі.

Біля штурвалів “Нив”, “СК–4”–

Обвітрені, засмаглі жниварі.

 

Хоч втомлені, зате безмежно раді

(Їх настрій відчувається здаля).

Приймай зерно, як золото, Вітчизно,

Радій врожаю, матінко-земля!

 

...Вже сутінки на землю опустились

І блідий місяць мерехтить вгорі –

Жнивують жниварі, аж доки роси

Жовтаві хвилі збризнуть на зорі.

 

Вантажівки спішать в годину гожу

Зерно відвезти на колгоспний тік,

Бо ж не дарма давно в народі кажуть,

Що день жнивний – годує цілий рік!

 

До рук узявши запашну хлібину,

Ми щиро Вам вклоняємось до ніг:

Павло Сова, Охтеменко Михайло,

Петро Щербина й інші жниварі.

 

...Збирають люди хліб. Земля радіє,

Хоч, часом, дише втомлено вона.

Зате ні з чим не можеш ти зрівняти

Пахучий хліб із нового зерна.

 

                                       12. 07. 78.