Далеко ти живеш,
далеко...
Туди не долетять
і журавлі.
А був колись в
моєму ти дворі...
Коханим був для
мене, любим,
Та розпрощались
ми по тій порі,
Як відлітали в
вирій журавлі.
Не забувай: тебе
чекаю дуже!
Все більше чути
подихи весни.
До мене часто ти
приходиш в сни...
...Далеко ти
живеш, далеко...
О! Щоб могла до
тебе я дійти,
Коханий, любий
мій... Далеко ти!
Вранці-рано до
криниці
Дівчинонька
вийшла.
Чорноброва,
білолиця,
Як маківка – пишна.
Зачерпнувши відра
повні,
Під вербою стала.
Усміхнулась:
із-за гаю
Сонечко вже
встало.
Поруч – став, а в
ньому хлопець
Коня напуває.
Бачить дівку під
вербою,
Що сказать? – не знає.
Подививсь на
чорні брови
І вуста рожеві...
...День засяяв
сонцем-щастям,
Ні хмарини в
небі.
24.
04. 66.
Ні, ти в моїм
серці не забутий!
Хоч дороги наші
розійшлись,
Та при зустрічі з
тобою – серце стука,
Стука, як
колись...
Хоч другій даруєш
поцілунки,
Ніжні погляди,
тепло очей –
Ти в моєму серці
не забутий,
Соловейко –
соловей.
12. 12. 66.
Між вишень
біленька хатина
Над ставом стоїть
у селі.
Живе в тій хатині
хлопчина,
Що сниться так
часто мені.
Щодня, щогодини я
хочу
Бачити хлопця
того,
Бо вмів він,
колись, відшукати
Стежину до серця
мого.
Хоч би на
хвилинку побачить,
Заглянути в очі
ясні...
...Та тільки
доводиться бачить
Мені його лише
вві сні.
– Забудь ти його!
– каже інший, –
Він же не любить
тебе,
Мене покохай. –Та
стежину
Не кожен до серця
знайде.
5. 10. 65.
М. ПІШТА.
с. Семенівка.
