ЧИТАЄМ КОБЗАРЯ

Серпневий зорепад іскриться в небі.

Я знову думу думаю про тебе, Тарасе...

Ти — немеркнуча зоря!

...Читаєм вкотре з внучком Кобзаря.

Над нами тихі зорі в вільнім краї,

І тихий вечір... Сторінки гортаєм,

І враз смутніють очі у хлоп'яти:

— Синочка батько не схотів пізнати.

А тут ось — мати в наймах вік жила.

Болючий час — сторінки Кобзаря.

В нім «Наймичка», і «Сон», i «Катерина»…

Вже пізній вечір, та не спить хлопчина.

В очах зажура. Сто запитань:

«Чому Івась зоставсь без матері, без дому?

Під тином чом дитя голодне мре?»

...Тарас повік в серцях людських живе!

Заснув хлопчина. (Сон прийшов до хати).

А завтра стріне посмішкою мати.

І скоро день настане для хлоп'яти

В країну знань відкрити світлі класи.

Все так, як ти заповідав, Тарасе.

15. 08. 89.

Мотрона ПІШТА.

с. Семенівка.