Ясніють щастям лиця мами й татка,
І сонечко сміється у дворі:
Приніс лелека в хату немовлятко
В зеніті літа, при ясному дні.
Зробив виток над сонячним
подвір’ям
І в далеч літа полетів ген-ген...
А рідні нарекли малятко гордим
іменем,
Найкращим з чоловічих всіх імен.
Квітують мальви, достигають вишні,
Витає щастя в хаті день і ніч.
І юна мама, як лілея пишна,
Із первістка своїх не зводить віч.
...Нехай же сонце не заступлять
хмари,
Й щоліта мальви сонячно цвітуть,
Богданочку-Богдане, Богом даний –
У мирі виростай, щасливим будь!
27. 07. 96.
Заглядає в шибку клаптик неба
З мерехтливим розсипом зірниць.
Більше зустрічатись нам не треба,
Все забути, навіть до дрібниць.
Догорає літо й позолота
Стиха закрадається в сади.
Я не вийду більше за ворота
Серцем цілувать
твої сліди.
Ще акордів літо не згасило,
А в душі вже – паморозь-зима.
Зрозуміла: ти такий нещирий,
І тебе для мене –
вже нема.
Ще прилине літо (бо так треба),
У вінку анютиних очиць.
І засіє долю чисте небо
Золотавим розсипом зірниць.
28. 08. 96.
М. ПІШТА.
с. Семенівка.
