Лірика давно минулих днів
Пасажирський поїзд зупинився.
Стих коліс вагонних перестук.
Пересадка в Бахмачі чекає
І стрічає кучерявий друг,
Що в вагоні так мені наснився.
Щастя мить, на хвильку зупинись!
На пероні зустріч і розлука
В одну мить, чомусь, переплелись.
Посміхнувся, простягає руки,
Очі, ніби вогники ясні.
Зустріч ця, на гомінкім пероні,
Долею судилася мені.
...В тихі сни вплелися хвилі смутку:
Бачу в них знайомий ешелон,
І травневе тихе надвечір’я,
І тебе, і Бахмацький перон.
18. 05. 80.
Не чаруй мене зіницями очей:
Чарівних не повернути нам ночей.
Мені в серце тихо падає зима,
Срібло сипле в коси сивина.
Ніжний спомин в серці птахом сполохне –
Ти, одначе, не шукай, не клич мене.
Казку вірності, де двоє – я і ти,
Крізь життя не зміг ти пронести.
27. 07. 80.
Сині очі – хвиль зітхання,
Проліски весни.
Очі сині – цвіт казковий
В крапельках роси.
Синь очей – дзвіночки в травах,
Срібний зблиск зорі.
Очі сині (так судилось)
Покохать мені.
Сині очі – чари ночі,
Не на день, чи рік:
Сині очі – біль дівочий
У житті навік.
Очі сині – цвіт волошки
В золотих житах.
...Не вертають нас доріжки
В молоді літа.
В юні ранки солов’їні,
В молодість ясну...
Оповив серпанок сивий
Юності весну.
...Крізь літа, що ніби птиці
Пурхнули з долонь,
Обпікає моє серце
Синій жар-вогонь.
25. 05. 82.
* *
*
Кучеряві верби біля ставу
Опустили віти до води.
Я тебе чекать не перестану,
Я тебе чекатиму завжди.
Із-за гір далеких лине осінь
І приносить тихий, щемний сум.
Моє серце чайкою тріпоче
У чеканні, у полоні дум.
Розпрощались з літом верби в лузі,
Прийняли в обійми снігопад.
...Не чекай на мене: не вертає
Молодість назад.
18. 08. 77.
М. ПІШТА.
с. Семенівка.
