ЛИСТИ

І знову я пишу тобі листа... Знаю, як і не на один десяток тих інших, написаних раніше, я не отримаю на нього відповіді. Та я пишу...

...Сьогодні — 9 травня, квітучий і світлий день Перемоги. В цей день я просто не можу не написати тобі і розповісти про те, яке над нами золоте сонце в мирному синьоокому небі, про що ти і мріяв в ті далекі, обпалені війною роки. Яке красиве наше село, що нині потопає в зелено-білявій казці весни, в яку вплелося червоне маєво прапорів. Хочу написати тобі про те, що старенька крислата груша, яку ти посадив давним-давно в своєму рідному дворі ще в молоді роки, до цього часу частує нас щоліта смачними плодами. Ось і зараз стоїть вона осипана рясним пишним цвітом, ніби наречена в весільній сукні.

З сумом пишу тобі, що вже давно зістарілась і ще давніше посивіла наша мама. А ще хочу тобі повідомити, що вже давненько твої дочки стали бабусями і що під чистим небом виростають твої три правнуки і правнучка. Значить: в свої не повні тридцять сім — ти вже прадідусь. Ось і зараз твій кмітливий правнучок Саша по-хазяйськи годує малесеньких сріблясто-райдужних рибок, що хлюпощуться поміж водоростей і камінчиків в недавно купленому прозорому акваріумі. А правнучка Аня, другокласниця, щодень розчісує перед дзеркалом свої довгі русяві коси...

...Я знову пишу... Теплом серця дякую тобі, тату, за сьогоднішній ясний день. За Перемогу... Пишу, хоч добре знаю: занадто довга, ніким не виміряна дорога до тебе і звідти не приходять листи.

17.03., 2.05.89.

М. ПІШТА.

член літературної студії

імені Федора Швіндіна.

с. Семенівка.