З нових віршів

 

 

 

 

 

Я тужу за тобою, мій краю...

Лину серцем до тебе здаля,

Та в обійми твої не пускає

Вічно скута морозом земля.

 

Тут зима і зима... А там – літо

Різнобарв’ям в полях виграє:

Трави, квіти і сонце привітне,

Де ходило дитинство моє.

 

Край мій рідний вишнево-бузковий,

Рай земний з квіту, сонця, роси,

Де Хорол попід ліс Черемховий

В далину свої води несе.

 

У полях, де хліба колосились,

По стерні, де рядами – скирти,

На стежинах твоїх залишились

Мої ще не схололі сліди.

 

Край суворий цей, ночі полярні,

Укорочують років свічу.

Земле рідна, все ж вірю, надіюсь:

Я до тебе вернусь, прилечу!

 

Моя рідна далека хатино,

Ти одна зустрічай мій приліт.

В серці – біль: бо матуся, як завше,

Вже не стане повік край воріт.

 

Я не можу без тебе, мій краю.

Й повернусь по весні звідтіля,

Де ночами полярними вкрита

Вічно скута морозом земля.

 

                                 23. 04. 2000,

                               4 – 5. 02. 2001.

 

                                                     М. ПІШТА.

                                                      м. Талнах,

                                                      Заполяр’я.