Мене, як і,  мабуть,  всіх  громадян  нашої  країни, дуже схвилювала

         і  засмутила   звістка   про   трагічну   смерть  відомого  російського

        тележурналіста, талановитого ведучого багатьох хороших передач

        Владислава Лістьева. Його пам'яті я і присвятила вірш.

 

 

ПАМ’ЯТІ  ВЛАДИСЛАВА ЛІСТЬЄВА

 

 

Чекали на прихід весни жаданої –

Вона всміхнулась першим днем ясним.

Та телезвістка чорна і неждана

Затьмарила ясний прихід весни.

 

Лице знайоме в чорному обрамленні

З екрана пильно глянуло у світ.

Мільйонам душ цей постріл – в серце камінь,

Що люто обірвав його політ.

 

Політ життя... Немає більше Влада.

У тридцять вісім – неймовірний жах!

Живе обличчя дивиться з екрана...

Читаєм правду у його очах.

 

Були високі помисли і злети,

Зробив багато, і ще більш – не встиг.

Хто ж далі цю продовжить естафету,

Що обірвалась в перший день весни?

 

І розумом не сила осягнути:

Згасають долі найясніших зір!

Це скільки є у нелюдів отрути,

Щоб так нестерпно засмутити мир?!

 

І наша вічна пам'ять – нагорода...

Дивився правді в очі він не рік.

Весняний вечір... Постріл! І для Влада

Цей перший день весни – година-пік.

 

Весна... Та не звучать її акорди

Для нього: він навік пішов від нас.

О, весно мила, болісно і журно

Ти в дев'яносто п'ятім почалась.

 

 

                                        2. 03. 95.

                                 Мотрона  ПІШТА.

                                         с. Семенівка.